Наказ вбивати українців звучить російською!

Верховна Рада провалила важливий законопроект 4303, згідно з яким російські артисти та виробники контенту, які хочуть виступати в Україні чи крутити свої фільми та пісні, мали б спершу задекларувати підтримку Україні та засудити Путіна.

Адепти “русскава міра” у ВР не схотіли навіть направити законопроект на повторне перше читання, а повністю провалили його. З депутатських фракцій, які декларують патріотичну позицію, найменше голосів дали БПП та “Батьківщина”. Ось поіменні результати:http://bit.ly/2dZFvUr.

Найактивніше законопроект валили депутатки Iryna Gerashchenko та Olga Chervakova, які раніше відзначилися підлою протидією квотам для української пісні на радіо. Також їм допомагав Сергій Лещенко, “любімий чєловєк” котрого їздить на гастролі до РФ та насміхається з українського патріотизму.

Лікар сказав - в морг

Бомбардування Алеппо

В ООН триває послідовне і грунтовне розмазування Росії за бомбардування Алеппо і взагалі - за Сирію, в тому ж стилі, як це відбувалося в найгостріші моменти протистояння СРСР і США. Риторика пішла в таку тональність, що це виглядає підготовкою якогось радикального кроку, пов'язаного вже не так із самою Сирією, як з РФ. Це виглядає так, що Штати пояснюють свою позицію не для Росії, але для всіх інших країн, щоб тим було зрозуміло те, що піде за всім цим. Спостерігачі вже зараз відзначають, що в кулуарах ООН вже ходять чутки про можливі тяжкі наслідки, які очікують РФ не тільки за Сирію, а й за все те, що вона накоїла за останні пару років, зокрема - щодо США. Просто на прикладі Сирії всім буде зрозуміліше, за що саме Москва нарвалася на проблеми.

Неприємна правда про державу та мову

Більшість людей не схильні приймати правду через її "холодність", байдужість до людей та їх бажань.

В українців несприйняття правди ще глибше. Століття національного поневолення закарбували в нас ігнорування соціально-політичної реальності, прагнення втечі за океан, в радощі "гречкосіїв", зрештою, в гумор.

Але з 1991 року ми прагнемо створити українську державу. У фундаментальному Акті про державну незалежність України 1991 року проголошується створення "самостійної української держави – УКРАЇНИ".

Однак державу з назвою "Україна" створити легко – а ось українську державу без гірких пігулок правди значно складніше.

Вогонь по штабах

Одним із головних процесів у цій війні, досі маловідомим та погано вивченим, є справжня роль українських олігархів у її початку, перебігу та спробах її припинити.

Вже достатньо зрозуміла видатна роль Ахмєтова та Єфремова, які у тісній взаємодії з біглими Януковичем, Азаровим, Захарченком та іншими організовано створювали ситуацію, за якої офіційний Київ мав "услишать Данбас".

Вони діяли з опорою, перш за все, на давно куплених та поставлених в корупційно-кримінальну залежність представників місцевих правоохоронних органів, органів самоврядування, криміналітету та промосковського активу, в тісний взаємодії з російськими спецслужбами.

Метою їх діяльності було створення у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Харківській, Херсонській областях контрольованого ними хаосу, та, регулюючи його напругу, добитися, насамперед, недоторканості для себе та своїх активів, законодавчо закріплених преференцій "русскоязичним" областям країни, на зразок тих, що зараз просуваються під виглядом Мінських угод.

Представники колишнього режиму на чолі з Януковичем здійснювали, насамперед, фінансування дій сепаратистів та їх координацію з російською стороною, а їх місцеві подільники на чолі з Ахметовим та Єфремовим вели торг з києвським керівництвом та контролювали п'яту колону всередині України.

Загальним місцем у вітчизняній риториці стала теза про те, що ця війна відбувається у рамочному політичному процесі - логіка військових дій підкорена логіці політичного процесу.

Проте, рамочним для політичного процесу є вищий - процес розборок у середовищі українських олігархів.

«План Лемберг» - Садовий Президент залишків України

Літо 2014 року. На сході України російські найманці вбивають наших солдат. У цей час на окупованих Росією територіях з’являється така собі журналістка Оксана Шкода. Вона була помічником кума Путіна Віктора Медведчука в організації «Украинский выбор»  яка активно пропагувала проросійські та сепаратистські ідеї ще до російської агресії в Криму та на Донбасі. Тобто ідеологічно готувала грунт для розвитку в Україні сепаратизму. Згодом, у травні 2014 року Оксана Шкода була особистим помічником терориста Ігоря Гіркіна-Стрєлкова  бойовика Бабая, головорізи якого розпочали пряму військову агресію Росії на Донбасі, брала участь у катуваннях українських полонених. Саме Оксана Шкода ще у квітні 2014 року закликала Путіна ввести війська і розпочати війну з Україною.

Пройшло декілька місяців і у липні 2014 році Оксана Шкода як одна з лідерів проросійських сепаратистів України, керівник так званого Міжнародного визвольного фронту «Російський вектор України»  з’являється у компанії мера Львова Андрія Садового. Саме на інтрнет сайті своєї «Об’єктивної Газети» вона заявляє, що наступним Президентом стане діючий мер Львова, при цьому уточнила, що Садовий стане саме Президентом «осколків» України. Як штатний працівник російських спецслужб Оксана Шкода очевидно знала про що говорила. Та й у соціальних мережах, починаючи з початку 2014 року активно обговорювали так званий «план Лемберг», який розробило ФСБ. Згідно цього плану, після відторгнення від України так званої «Новоросії» владу на решті частини України має взяти команда Андрія Садового, тому Росія активно посприяє просуванню «партії Самопоміч». 

Чому після Майдану скорочується використання української мови

Під час Революції гідності і на початку війни з Москвою відбувся сплеск україномовної активності. Проте торік дослідники почали бити на сполох через нову хвилю русифікації. У 2016 році її вже видно неозброєним оком. За приблизними оцінками, вживання державної мови в Україні скорочується зі швидкістю 1% на місяць.

Для розуміння цього парадоксу треба усвідомлювати устрій гібридної війни. Москва її веде за тими ж "лекалами", що й століття тому. Вперше про це докладно розповів Юрій Бєзмєнов – високопоставлений співробітник КҐБ, що перейшов на Захід. У 1984 році у брошурі "Лист Америці з любов'ю" він виклав структуру і етапи цією невидимої війни.

Головна її ідея полягає у знищенні противника шляхом поступового і непомітного його розкладання із середини. Тут нічого особливо вигадувати не треба: досить активно підтримувати все негативне, яке завжди є в народі, і шельмувати все позитивне. Причому це робиться легальними засобами – через телебачення, радіо, газети, конференції, освіту, пропагандистські кампанії.

Уникнути громадянської війни

Цілий ряд текстів експертів в Інтернет щодо "Мінських домовленостей", а також круглий стіл "Мінські домовленості": шлях вирішення конфлікту чи рецепт катастрофи?" дозволяють зробити загальний висновок – "Мінський процес" зазнав краху, і тепер питання тільки в тому, як скоро це зрозуміє Президент і Парламент (див. Відозву експертів).

Саме згаданий круглий стіл дозволяє коротко визначити, що таке "Мінські домовленості" по своїй суті і які проблеми для України вони принесли.

"Мінські домовленості" (а не "Мінські угоди") так правильніше називати тому, що вони від самого початку до сьогоднішнього дня залишаються поза державним правом та поза міжнародним правом. "Мінські домовленості" не зафіксовані документально правовим чином (на протоколі, меморандумі та комплексі заходів просто нема підписів перших осіб держав, вони не ратифіковані парламентом жодної країни, представники держав та квазідержавних утворень на переговорах не є уповноваженими за якоюсь нормою права, а щоб хоч якось відповідати нормам міжнародного права, ці домовленості мали би торкатись війни, але ні Росія, ні Україна не визнають війни між собою). Від перших осіб заявлено тільки Декларацію, де три Президенти та Канцлер говорять, що вони всього лишень підтримують Комплекс заходів з імплементації Мінських домовленостей, де саме і є вимога про зміну української Конституції (але в реальності підписів нема і під Декларацією). Голосування ж в Раді Безпеки ООН "Мінських домовленостей", продавлене Росією, надає цим угодам найвищого міжнародного статусу, але знову ж таки не покладає ані державну, ані персональну відповідальність за їх виконання НІ НА КОГО.

Армата проти армади і дронів

НАТОвське розуміння сучасного бою дещо відрізняється від пост-совкового та китайського. Останні досі роблять ставку на важку бронетехніку, а саме - на танки. Що стосується китайців, то їх можна зрозуміти, бо на рубіж тисячоліть вони вийшли з технікою, яка була спроектована майже 50 років тому. Зрозуміло, що Китай увійшов в смугу повної модернізації армії, зокрема - бронетанкових сил. У підсумку були створені машини, що вийшли на рівень сучасної техніки, випередивши російську бронетехніку. Зараз росіяни посилено розробляють свою Армату, щоб не відстати хоча б від китайців. Але фокус у тому, що зараз кількість танків, що знаходиться на озброєнні РФ і Китаю, просто величезна. Досить сказати про те, що танкові війська Бундесверу налічують близько 300 танків, а французів і того менше. Грубо кажучи, росіяни тільки в Лугандон поставили більше танків, ніж у цих двох країн. Відставання від західних технологій росіяни компенсують величезною кількістю «консервів» - танків застарілих конструкцій.

Зараз або ніколи! Першочергові завдання мовного планування

Сьогодні перед Україною постало дуже багато викликів, боротьба з якими допомагає нам змінюватися – з новою силою усвідомлювати себе як націю, яка здатна самостійно вибудовувати майбутнє і вміє планувати свій подальший розвиток. Ці всі події, страшні обставини – жертви, кров, руйнування, втрата контролю над частиною територій повинні стати каталізатором перетворень, що підтвердять нашу здатність до справжнього державотворення.

Українській мові у низці першочергових змін має відводитися ключова позиція. Керівництво сусідньої Росії виправдовує агресію на території України наміром «захищати російськомовних», що переконливо засвідчує необхідність перегляду державної мовної політики. Мовне питання в Україні завжди використовувалося для політичних маніпуляцій, але мовне планування ще ніколи не було об’єктом ефективної управлінської діяльності, цілеспрямованих і продуманих зусиль держави.

Олександр Турчинов: Тероризм. Гібридна війна. Росія

П'ятниця, 13 листопада 2015 року. Ця дата стала чорною сторінкою в європейській історії. Почавшись на стадіоні, де проходив футбольний матч, теракти кривавою хвилею прокотилися Парижем. Розстріли в центрі міста у затишних ресторанчиках стали прелюдією до захоплення концертного залу, де загинули 89 людей.

Кожен постріл терористів, навіть коли не вбивав, сіяв паніку та страх, відчуття власної беззахисності та вразливості. Ця чорна п'ятниця принесла з собою 129 смертей. 129 перерваних життів... Що це було? Навіщо?

Вже сьогодні можна говорити, що це були не звичайні теракти. Це була спланована акція в рамках розв'язаної проти Європи гібридної війни.