понеділок, 26 вересня 2016 р.

Лікар сказав - в морг

Бомбардування Алеппо
В ООН триває послідовне і грунтовне розмазування Росії за бомбардування Алеппо і взагалі - за Сирію, в тому ж стилі, як це відбувалося в найгостріші моменти протистояння СРСР і США. Риторика пішла в таку тональність, що це виглядає підготовкою якогось радикального кроку, пов'язаного вже не так із самою Сирією, як з РФ. Це виглядає так, що Штати пояснюють свою позицію не для Росії, але для всіх інших країн, щоб тим було зрозуміло те, що піде за всім цим. Спостерігачі вже зараз відзначають, що в кулуарах ООН вже ходять чутки про можливі тяжкі наслідки, які очікують РФ не тільки за Сирію, а й за все те, що вона накоїла за останні пару років, зокрема - щодо США. Просто на прикладі Сирії всім буде зрозуміліше, за що саме Москва нарвалася на проблеми.


Куди все це заведе Путіна і його гоп-команду - подивимося, але вже зараз з трибуни ООН звучать речі, які навіть на адресу совка не видавалися. Так, в своєму останньому виступі посол США в ООН Саманта Пауер попередила РФ про те, що масовані бомбардування східної частини Алеппо, в якій продовжують жити близько 200 тис. мирних громадян, потрапляє під визначення «військовий злочин». Вчора те ж саме публічно заявив і міністр закордонних справ Великобританії. Він теж вів мову про Гаагу і військовий злочин. З урахуванням спільної заяви США і ЄС, щодо неприпустимості практики, яку РФ проводить в Сирії, складається враження про те, що провідні країни світу вже визначилися зі ставленням до РФ і до того, яким чином слід приборкати божевільну бензоколонку, але треба правильно донести цю позицію до всього іншого світу.

Проте, ми впевнені в тому, що Сирія стала страшним, показовим, але приводом для радикального посилення позиції. Насправді, причиною стали два моменти, які і запустили цей маховик. Перший з них - Україна. Тут не йдеться про якусь особливу любов до неньки. Насправді, Путін тупо порушив табу, яке не варто було порушувати за жодних обставин. Він анексував Крим, тим самим створив прецедент перегляду загальновизнаних кордонів в Європі. Поки мова йшла про процеси анклавування, то ситуацію можна було трактувати як завгодно, зокрема - з позиції досвіду Югославії. Як тільки сталася анексія, Путін чітко вліз в кітель Гітлера і поставив Росію за рамки цивілізованого світу. Через кілька років, коли росіяни будуть замислюватися над тим, який саме момент запустив процес розвалу їх країни - нехай згадають голосування свого парламенту за приєднання Криму. Цей момент і став початком незворотних наслідків.

Однак, Путін обґрунтовано розраховував на те, що вирощені і регулярно підгодована агентура в європейських країнах заблокує будь-які контрзаходи здорових сил Європи і зусилля Штатів. Як ми спостерігали, позиції Штатів і Європи дуже сильно різнилися, та й зараз не завжди збігаються. Тому Вашингтон вів акуратну і не дуже сильну роботу по збиванню антиросійської коаліції. Все кардинально змінилось в той момент, коли розкрилися численні факти втручання РФ у виборчий процес деяких європейських країн, де були скуплені цілі праворадикальні партії, а останньою краплею став задокументований факт втручання в передвиборну кампанію США. З цього моменту шансів у Путіна не залишилося. Штати цього нікому і ніколи не пробачать.

На наш погляд, позиція змінилася саме тоді, а зараз ми вже спостерігаємо видимі наслідки, хоч і не можемо чітко уявити кінцеву мету розгорнутих заходів. Перший дзвіночок, який визначив нову еру у відносинах з РФ, продемонстрував сам Обама на своїй останній прес-конференції, коли відповів на питання журналіста про те, що Путін хоче зрівнятися за величчю з керівником США. Саме у відповіді Обами прозвучала ключова фраза, що позначила докорінну зміну ситуації.

Справді, Штати досить щільно співпрацюють з країнами, в яких демократії немає за визначенням. Але навіть монархії можуть демонструвати дуже високий рівень життя своїх підданих, прикладом чого стала Аравія, Катар або Емірати. Мало того, навіть комуністичний Китай, дотримуючись правил гри, став партнером Заходу, що призвело до його різкого подьему. Піднебесна пішла дивним, власним шляхом, але показала, що і так можна досягати успіху. Зрозуміло, що Пекін рухається по вузькій стежці, яка не дає свободи маневру і будь-який різкий рух потягне його в прірву, але тим не менш, поки Китаю вдається балансувати і рухатися вперед.

Напевно, заявлений Путіним «особливий шлях» теж розглядався дуже акуратно, адже у Китаю ж вийшло. Але чим далі, тим ясніше ставало очевидним, що «особливий шлях» зосередився на феноменальній клептократії, яку влаштував Путін. Так ніхто до Путіна і, напевно - після нього, не грабував власну країну, а потуги створити щось своє, дуже технологічне - з тріском провалилися з тієї ж причини. Яскравою демонстрацією абсурду, який робиться в Росії - літак Суперджет. Ця рідкісна погань виявилася настільки огидною, що її насильно впарюють власним авіакомпаніям, які тримають це в ангарі, від гріха подалі. Тобто зробили те, що в принципі було не потрібно і так, як цього не варто було б робити. З Росії пишуть, що авіакомпанії з жахом стежать за тим, як йде процес творення ще однієї такої мури, яку потім змусять купувати. Ті, хто має вибір - ні за яких умов не візьмуть цю гидоту навіть задарма.

З цієї та багатьох інших причин Обама і виголосив свою відповідь на питання журналіста, яке ми привели трохи вище. Він сказав, що не може бути величі у лідера держави, яку він призвів до повного краху.

Тобто, Кудріни, Іларіонови та інші діячі можуть розповідати що завгодно, тільки кращі аналітичні центри вже дали висновок про те, як, куди і коли прийде РФ. Це з тієї серії, коли «лікар сказав - в морг, значить - в морг». Саме в цій промові Обама вказав на повну непотрібність Росії для світової спільноти, а тому їй ніхто і нічого не пробачить.

Джерело: Лінія оборони

2 коментарі: