неділя, 22 березня 2015 р.

Дебальцеве: уроки інформаційної кампанії

Події в районі Дебальцевого у січні-лютому 2015 року, які призвели до значних матеріальних, людських та територіальних втрат України, є предметом для аналізу не лише військової, але й інформаційної компоненти. У цьому матеріалі проведемо короткий аналіз інструментів інформаційного впливу з боку російських бойовиків та структур, що при цьому були задіяні, а також контрзаходів з української сторони.
Заяви бойовиків про оточення угрупування у Дебальцеве датуються 27-28 січня 2015 року та з’явилися задовго до отримання контролю над селищем Логвиново (09.02.15), що на трасі Дебальцеве-Артемівськ. Ключове повідомлення російських бойовиків: «Українці повинні здати зброю і тоді залишаться живі». Російські і проросійські ЗМІ підхоплюють меседж про оточення. Заяви, які можуть призвести до паніки, дезінформація ширяться, зокрема, через медіа та соціальні мережі. Суто в інформаційному розрізі такі вкидання могли бути нейтралізовані злагодженими меседжами з боку ЗСУ через вітчизняні ЗМІ, що частково й було зроблено.
На території Дебальцевського виступу мовлення українських теле- і радіостанцій заблоковано. У прифронтовій зоні активно працюють засоби радіоелектронної боротьби. Налагоджено мовлення з Донецька та Луганська. В ефірі – лише російські медіа. У соцмережах росіянами запускаються меми «Дебальцево в котле» та «ВСУ разбиты». Головні ньюсмейкери – це представники т.зв. ДНР та ЛНР, які оперативно інформують про хід боїв. Українські силовики зі значним запізненням відповідають, що «ситуація під контролем», скорочуючи оприлюднення фактів до мінімуму. Постійне відставання українських спікерів призводить до надмірної уваги до неофіційних джерел інформації: волонтерів та нардепів на кшалт Семенченка. Хоча максимальне поширення достовірної інформації та мобілізація волонтерів могли зупинити хвилю паніки та передчасний пошук винних (наприклад, напади на Муженка).
В Україні активізуються агенти впливу. Ціль їх атаки – керівництво Генерального штабу та Верховний головнокомандувач. Опозиційні політичні сили вступають у гру для підвищення власних рейтингів на критиці дій влади. Видворення за межі України журналістів/політиків, що задіяні в пропагандиській кампанії РФ могло бути ефективним кроком, що остудить гарячі голови. Як відомо, СБУ затримало та видворило російських журналістів лише 25 лютого, тобто через 20 днів після загострення на фронті.
12 лютого Путін у Мінську заявляє, що, за його інформацією, Дебальцеве оточено. Однак блеф, спрямований на легітимацію військових дій терористів, спрацьовує. ЗСУ опиняються в ситуації, коли їх дії обмежені політиками та умовами домовленостей, а росіяни повністю перехоплюють ініціативу. Заяви влади про те, що зараз Захід побачить очевидні порушення умов перемир’я та «нам поможет» вкотре не спрацьовують. Солдати починають дослухатися до думки, що політики їх зливають. Передача ініціативи до військових та оперативне реагування на суто військові загрози могло би виправити ситуацію, проте вихід угрупування відбувався із запізненням та у вкрай складних умовах.
Місцеві агенти та жителі Дебальцевого поширюють інформацію про частини, що здалися, або знищені, про величезні втрати ЗСУ. В умовах постійного турбуючого вогню та дій РДГ українські солдати починають вагатися, оскільки мають доступ виключно до російського контенту. Відсутність розуміння військово-політичної стратегії призводить до недовіри до військових керівників вищої та середньої ланки.
Каналами мобільного зв’язку до родичів військових приходять СМС про оточення частин. Росіяни залучають засоби радіо-електронної розвідки. Родичі намагаються додзвонитися до своїх на передову. Зв’язок відсутній.
Військові отримують СМС про частини, що нібито знищені і які нібито покинуті командуванням, а також пропозиції здатися. Ситуація потребувала концентрації українських засобів РЕБ, яких банально немає, або повної заборони на  користування відкритими засобами зв’язку.
Після виходу з Дебальцевого вже в Артемівську, куди відводять частини, перше, що чують солдати – що їх терміново перекидають під Маріуполь, де також точаться бої. Такі чутки стають останньою краплею для рідних і 20 лютого 2015 р. матері та родичі бійців 128 бригади блокують трасу Київ-Чоп в селі Ракошино з вимогою негайної ротації. Своєчасна фіксація чуток передбачає безпосередній та оперативний контакт з населенням оперативних працівників контррозвідки.
Результат: внаслідок фізичного впливу втрати ЗСУ становили близько 200 військовослужбовців убитими (Ю.Бірюков озвучив цифру 179). Внаслідок інформаційного впливу частини ЗСУ, що вийшли з Дебальцеве, загальною кількістю близько 3 000 осіб стали тимчасово небоєздатними. Велика кількість бійців здалася в полон. Довіру до заяв високопосадовців було вчергове підірвано.
Підкреслю, що сьогодні ми маємо справу з інформаційними атаками, які є складовою сучасної гібридної війни. Як бачимо, загрози при цьому мають міжвідомчий та комплексний характер.
Суб’єктами, що задіяні в атаках є ЗС РФ, є розвідувальні та контррозвідувальні структури, медіа та різноманітні агенти впливу.
Об’єктами впливу є як безпосередньо військовослужбовці ЗСУ, так і їх родичі, а також громадська думка в цілому.
З огляду на вищенаведене, система реагування на таку комплексну загрозу повинна передбачати координацію та взаємодію ЗСУ, контррозвідки та меседжів влади. Мова йде про можливість налагодження міжвідомчої взаємодії координації та реалізації конкретних проектів з метою забезпечення національної безпеки. Враховуючи розширені у 2015 р. повноваження РНБО вбачається, що єдиною ефективною структурою для організації інформаційної діяльності в умовах російської агресії є саме РНБО України. Використання законних компетенцій цього органу дозволить поєднати медійну та комунікаційні компоненти зы складовою негласних інформаційних, оперативних та технологічних заходів в рамках реалізації єдиної стратегії Президента України.
Експерт з національної безпеки Інформайійно-аналітичного центру,
Володимир Полевий

Немає коментарів:

Дописати коментар